|
Категорія: Бібліотечна справа / Виставки бібліотеки ХОІППО | Автор: Zaspa | Переглядів: 182
|
| Дата: 2-11-2022, 10:06 |
 Великі люди – від землі, з народного кореня. Це – геніальні особистості, генії, що латиною означає «дух». У давньоримській міфології дух – покровитель, пізніше – добрий дух. А з часом – людина, якій притаманна в найвищій мірі обдарованість або талант.
Біографію Григорія Савича Сковороди, буквально, складають самі цікаві факти. Щоправда, якщо говорити з наукової точки зору, точної дати народження письменника встановити дослідникам так і не вдалося. Хоча озвучують 3 грудня 1722 року, та стверджувати з повною упевненістю, що це саме та славнозвісна дата, коли український народ отримав великого мислителя, філософа, письменника, музиканта та мандрівника, не можна. Річ у тому, що вона була встановлена аж за дві сотні років опісля. Єдиним джерелом, що може це підтвердити, є лист Г. Сковороди до друга, Михайла Ковалинського, у якому він розповідає про те, як відбувалося святкування його дня народження.
Такі непересічні постаті як Сковорода знаменують собою історію краю та нації. «Отож, без мандрівного філософа, байкаря, поета й перекладача Григорія Савича Сковороди нема ні славетних Чорнух, ні Полтавщини, ні України взагалі. Та не тільки полтавське село виплекало генія, а й він визначив долю своєї батьківщини» («Наш першорозум. Григорій Сковорода на портреті і в житті». Стадниченко В., Шудря М.).
Образ Григорія Сковороди оточений переказами та легендами, які з вуст в уста передавалися десятками років.
За словами його сучасників, він завжди мав при собі Біблію, записники з творами та думками, а також сопілку (флейту). Мандруючи, він спинявся у добрих людей, які приймали його не за гроші, а для того, щоби послухати. Він розповідав про інші міста та країни, про слово Боже та про науку, а ще по-дружньому підказував та давав практичні поради для життя.
|
