    28 жовтня 2021 р. Верхнє Побужжя Хмельниччини. Еколого-краєзнавча екскурсія «Героїчне минуле поряд» (детальніше див. за посиланням: https://www.facebook.com/VovaAves/posts/368918714760964 ).
Наша мала Батьківщина має велику історичну пам’ять, факти якої – в архівах, спогадах очевидців або істориків-краєзнавців. Символічно, 28 жовтня в Україні - День визволення України від німецько-фашистських загарбників, День вигнання нацистських окупантів.
Український народ у різні часи і роки платив неймовірно страшну ціну за право бути вільним.
Щоб розповісти і показати місця героїчного минулого подільської землі ми вирушили у найближчу екскурсію. Учасники екскурсії - юні орнітологи гуртка «AVES» ХОЕНЦУМ (керівник Новак В.О.) та вихованці театральної студії Школи мистецтв (керівник Пономар В.В.), які є учнями Голосківського ліцею.
Дослідження осінньої орнітофауни краю ми поєднали з відвідуванням кількох пам’ятних місць, пов’язаних з боями за незалежність України часів національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, боїв славної Запорізької дивізії Чорних запорожців у вересні 1920 р. проти більшовиків, боїв Радянської армії в березні 1944 року під час звільнення сіл району від німецьких загарбників та місце останнього бою загону УПА у наших краях (ймовірно 1947 чи 1948 рік).
І так, коротка статистика екскурсії: проїхали не менше 58 км, вдалось зустріти 30 видів птахів, 2 – ссавців (нори борсука і кротів…), 2 види метеликів (білан і сонцевик адмірал), знайшли невідомі нам до цього вікові липи, дуб і черешню.
На початок наш маршрут проліг з Голоскова повз Меджибізьку фортецю у село Шрубків. Тут на північній околиці села на високому пагорбі кілька років тому відновлено могилу, де за переказами, був похований обозний війська Б.Хмельницького Омелян Купченко. Він загинув у липні 1948 року під час бою одного із козацьких загонів з польськими військами (за 2 місяці до відомої Пилявецької битви, що відбулась в 15 км північніше). За часів СРСР старовинний козацький хрест на могилі було зруйновано і його частини розкидані, щоб знищити сліди могили. Лише в роки незалежності, завдяки старання сільського голови Михайла Демківа, було знайдено одну із частин кам’яного хреста, яку повернули на місце відновленої могили полковника Купченка.
Далі наш маршрут проліг на Волосівецький шлях, навколишні поля якого овіяні історичними подіями різних років. Саме тут встановлено пам’ятний хрест усім полеглим козакам, які загинули в боях напередодні Пилявецької битви і як умовна могила Максима Кривоноса. Адже відомо, що загони козаків під його командуванням були основною рушійною силою війська Б.Хмельницького у Пилявецькій битві, саме вони проводили розвідку околиць Меджибожа, вступаючи у сутички з польськими військами. Саме його загонам вдалось взяти штурмом Високий замок у Львові і лише підступна хвороба (чума) на підступах до Замостя зупинила життєвий шлях славного козака. По дорозі до Києва, в середині листопада 1648 року, Максим Кривоніс після тяжких мук помирає. За переказами він заповів поховати його на межі Волині і Поділля. Тож цілком можливо, що його дійсно поховали, десь у цих краях.
Дещо вище пам’ятного хреста, за віковими придорожніми липами, відкриваються поля до урочища Золотаренки (до 1830 р. на місці сучасного лісу було однойменне село). Саме на цих полях в кінці 40-х років вступили у свій останній бій 8 бійців УПА (7 юнаків і дівчина «Оксана»). Упівці були оточені НКВДистами в урочищі Золотаренки, де вони заночували на горищі польової ферми. Хлопці переконали Оксану сховатись у дуплі вікової липи, край урочища, а самі відстрілюючись побігли полем в напрямку села Шрубків. Виявилось, що тут вже їх чекав інший загін НКВДистів, підсилений танком. Шестеро з них, не сподіваючись на засідку, загинули від куль. Один повстанець, повернувши в посів кукурудзи на сусідньому полі, став віддалятись від переслідувачів. Але… Слідом за ним поїхав танк, постріл з якого виявився фатальним для повстанця. Крім того, танк ще й переїхав, можливо, ще живого героя. З старої липи Оксана бачила, як загинули її товариші, тому, коли танк зупинився і з люка появився командир танка, вона відкрила по ньому вогонь. Сміливо, чи не так? Проте, постріл танка збив верхівку липи і смертельно поранив Оксану. Сумно. Все це стало відомо зі слів очевидців тих подій, одним з яких тоді став 6-річний хлопчик Григорій Дядик.
Рухаємось далі Волосівецьким шляхом, з яким пов’язані події 1920 р. Зі спогадів отамана 1-го кінного полку Чорних запорожців Петра Дяченка ми знаємо, що 29.09.1920 – полк о 16-00 прибув у с.Волосівці на перепочинок. В цей час у с. Шрубків скупчувались війська більшовиків, які збирались вибити війська УНР з Меджибожа (де був штаб Запорізької дивізії Чорних запорожців). Відпочивали пів години, а далі рушили на Шрубків. Ворог не чекав з цієї сторони запорожців. В результаті бою запорожці захопили 300 полоненних, гармату, кулемет Максим, віз зі снарядами та 100 возів з обозу більшовиків. На нічліг повернулись назад у с. Волосівці. 30.09.1920 – о 3-й ранку чорні запорожці вирушили з Волосовець визволяти Летичів (на Щедрову).
Цікаво дітям було дізнатися, що цим же шляхом рухались передові частини Радянської армії в березні 1944 року, яким було дано наказ (під ним підписи: Жуков, Боголюбов, Крайнюков) звільнити села Меджибіжчини і Проскурів 7 березня, але широка, заболочена долина р.Бужок виявилась серйозною перешкодою. І лише 8.03 були звільнені Волосівці і 9.03 – Шрубків та Митківці. Села за Бужком вдалось звільнити майже в кінці березня (наш Голосків – 25.03)... Вдячність тим, хто виборював право на свободу українському народові. Будьмо гідними наступниками героїчного покоління визволителів, бережімо стабільність та мир, гуртуймося. Такий коротенький екскурс в історію нашого краю, а тепер ще кілька слів про природничу складову.
Волосівецьким шляхом попадаємо в урочище Міська Дубина. Тут короткий перепочинок біля багаття, печені яблука і сосиски, бутерброди і ароматний трав’яний чай. Колись в урочищі росли вікові дерева, але тепер це - практично суцільний молодий ліс. Обстеживши його територію, ми виявили лише одну 100-120 річну черешню і 150-200 річний дуб. Вони – «живі» очевидці тих і сучасних подій. На краю урочища, де колись вздовж дороги росли вікові липи, лишилась лише одна. Ми раді і їй. А ще в урочищі ми знайшли стару нору борсука, зустріли синиць, канюків (над урочищем) і сірого сорокопуда (край лісу, вид з Червоної книги).
З Міської Дубини їдемо в ур.Золотаренки (як вже зазначалося, тут до 1830 р. було однойменне село). Неймовірні краєвиди відкриваються із високих пагорбів урочища. Тут зустрічаємо круків, канюка, вівсянок звичайних, дятла середнього і ще одного сірого сорокопуда.
Звивистою польовою дорогою виїжджаємо на Митківський шлях, не віриться, що ця дорога колись була асфальтована, а от вікові липи підказують, що це дуже давній шлях.
Перетинаємо с.Митківці і виїжджаємо на 1,5 кілометрову греблю «моря» - це 900-гектарне водосховище Верхні Анаставці, орнітологічний заказник. В цю пору на водосховищі тримається лише кілька сотень мартинів звичайних і поодинокі мартини жовтоногі.
На протилежному березі проїжджаємо Ярославку і паралельно долини Бужка рухаємось на Меджибіж. Бачимо, що інше водосховище, Нижні Анаставці, спущене і з птахів видно лише сірих чапель і чепура великих.
Далі через овіяний історичними подіями Меджибіж, польовими дорогами по-під Лисогіркою (колишній старовинний Летичівський тракт), повертаємось у наш Голосків. На полях ще зустрічаємо щигликів, чикотнів, круків, канюка, а дятлів звичайних, синиць великих, гаїчок болотяних і золотомушок жовточубих у польовій лісосмузі. Ми - вдома. 30 видів птахів для цієї пори не поганий результат, саме такий, перед початком екскурсії, передбачили юні орнітологи Мацьков Мирослав (5 кл.) і Босик Дарина (8 кл). «Провидців», як завжди, чекають призи, з чим їх і вітаємо.
Поїздка і екскурсія відбулася за підтримки відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Меджибізької селищної ради, особисто Глядченко К.А. та директора Голосківського ліцею Шкляра М.П.
Володимир НОВАК, керівник гуртка юних орнітологів ХОЕНЦУМ, учитель Голосківського ліцею
Поважний гостю, Ви знаходитесь на сайті як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або ж зайти на сайт під своїм логіном.
|
