RSS 2.0

» » Знаменитий проскурівський доктор-офтальмолог Сергій Миколайович Полозов і «школа юннатів» на ближніх Гречанах міста Хмельницького
Знаменитий проскурівський доктор-офтальмолог Сергій Миколайович Полозов і «школа юннатів» на ближніх Гречанах міста Хмельницького
Категорія: Публікація сайту / Освітні новини з районів та міст Хмельницької обл. / Екологія / Природознавство | Автор: Dryzhal | Переглядів: 1 386
Дата: 4-03-2019, 19:02
Знаменитий проскурівський доктор-офтальмолог Сергій Миколайович Полозов і «школа юннатів» на ближніх Гречанах міста Хмельницького Знаменитий проскурівський доктор-офтальмолог Сергій Миколайович Полозов і «школа юннатів» на ближніх Гречанах міста Хмельницького Знаменитий проскурівський доктор-офтальмолог Сергій Миколайович Полозов і «школа юннатів» на ближніх Гречанах міста Хмельницького В місті Хмельницькому на розі вулиці Декабристів та провулку Шкільний, що в мікрорайоні Гречани, потопає серед мальовничої зелені дерев, декоративних кущів і квітів красивий столітній будинок, який місцеві жителі називають «школою юннатів» або «школа доктора Полозова». Тут знаходиться профільний заклад позашкільної освіти - Хмельницький обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді, до якого дружно збігаються дітлахи й учнівська молодь з навколишніх шкіл і осель мікрорайону.
Згідно з рішенням виконкому Хмельницької обласної Ради від 14 жовтня 1976 року № 280 та завдяки особистому наполегливому втручанню й авторитетним клопотанням в облвно, міських і обласних партійних та радянських органах влади Любові Петрівни Манорик, директора Української республіканської СЮН у ті роки, Хмельницька обласна станція юннатів отримала колишнє приміщення й земельну ділянку Хмельницької восьмирічної школи № 12 в мікрорайоні «Гречани» (4 будинки).
Центральний корпус школи, де юннатівський заклад з 1992 року уже як Хмельницький обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді розміщується в нинішній час, збудований для гречанських дітей ще напередодні першої світової війни Сергієм Миколайовичем Полозовим - місцевим поміщиком і знаменитим проскурівським лікарем-офтальмологом.
Його ім’я добре знане серед місцевих жителів і незважаючи на час завжди згадується ними з почуттям глибокої поваги.
Сергій Миколайович Полозов народився в 1877 році на Смоленщині в старовинному російському місті Рославлі, у великій купецькій сім’ї.
Батько - Микола Олександрович Полозов, у свій час об’їхав всю Росію та майже півсвіту, побувавши в Японії, Китаї, Сінгапурі, був у місті дуже відомою і шанованою людиною. Його стараннями в губернії були збудовані дві школи.
Матір - Катерина Григорівна Мікешина була родичкою великого скульптора и художника Михайла Мікешина, автора пам’ятників Богдану Хмельницькому в Києві, «Тисячоліттю Росії» в Новгороді та багатьох інших.
Відомий скульптор, народний художник СРСР Сергій Конєнков, який також жив у Рославлі й ще з дитячих років часто бував у гостях у сім’ї Полозових, у книзі «Мой век» писав, що глава сім’ї - Микола Олександрович дотримувався демократичних поглядів, вважаючи за необхідне змінити існуючий стан речей, коли гроші правлять світом. Своїх дітей він теж виховав демократами й достойними людьми.
Старша донька Миколи Олександровича - Ольга, закінчила в Санкт-Петербурзі жіночий медичний інститут, стала лікарем, дружила з відомим російським пролетарським письменником Максимом Горьким. Середня донька Марія також закінчила жіночий медінститут, працювала лікарем на заводі разом з Михайлом Івановичем Калініним, майбутнім Головою Президії Верховної ради СРСР, з яким згодом підтримувала дружні стосунки й лікувала членів його сім’ї. Молодша донька Ніна стала викладачем літератури, була відзначена найвищою в СРСР нагородою - орденом Леніна.
Старший син Миколи Полозова - Олександр, захворів ще в молодому віці й закінчив життя в психіатричній лікарні, тому свою справу він передав другому сину - Миколі. Їх третій брат Дмитро, після закінчення Академії художеств, жив у Смоленську й Мінську, де викладав малювання, вивчав білоруську народну творчість, зібрав етнографічну колекцію, що стала основою Державного музею Білорусі. Дружив з поетом Янкою Купала. В 20-30-х роках жив у Ленінграді, де й пережив блокаду в роки Другої світової війни. Його син Микола, за прикладом батька, також став художником і відомим колекціонером, який збирав предмети мистецтва, бони (паперові гроші), книги, документи. Після його смерті колекція була передана родичами в Рославльський музей, а Миколі Дмитровичу Полозову незабаром було посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Рославля».
Ось у такій сім’ї народився й виріс молодший син Миколи Олександровича - Сергій Полозов, який після закінчення в рідному Рославлі прогімназії, де навчався разом із майбутнім відомим художником та скульптором Сергієм Конєнковим, за прикладом своїх старших сестер вирішив теж стати лікарем і вступив на медичний факультет Московського університету, котрий і закінчив з відзнакою в 1902 році.
Можливо, що саме в Москві він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Валентиною Нахімовою - донькою Сергія Ніловича Нахімова, внука Миколи Степановича Нахімова, рідного брата знаменитого адмірала Павла Нахімова, героя Синопської битви та оборони Севастополя.
Сергій Нілович Нахімов жив у Москві, мав демократичні погляди й був близько знайомий із відомим письменником Львом Толстим. Літній період він проводив разом з родиною у своєму маєтку в мазурському селищі Гречани Проскурівського повіту, де мав у господарстві багато фруктових дерев, велику пасіку з приміщенням медогонки, а від торгівлі медом - гарні прибутки.
Валентина Нахімова отримала хорошу домашню освіту і все життя також дотримувалась демократичних принципів. До одруження вона жила в Цюріху, де дружила с російськими революціонерами-емігрантами - Вірою Засулич, Георгієм Плехановим, Павлом Аксельродом, Володимиром Бонч-Бруєвичем.
Одружившись з Валентиною Нахимовою, Сергей Полозов поріднився з біологом и генетиком Миколою Тимофєєвим-Рєсовським, рідна тітка якого була дружиною брата Сергія Ніловича - Миколи.
Після весілля Валентини із Сергієм Полозовим, батько виділив їй посаг - 328 десятин землі в Гречанському маєтку.
В 1910 році Полозови переїхали на постійне проживання в Проскурів, де Сергій Миколайович став працювати лікарем-офтальмологом. Як свідчили ще місцеві старожили, неподалік від залізниці він збудував у маєтку в Гречанах лікарню, відому як «больница доктора Полозова», і красиву простору школу в 1912 році, вділивши під її територію 2,5 га землі з маєтку родини Нахімових, завдяки чому місцеве населення отримало можливість фахово лікуватись, а діти - навчатись у «школі доктора Полозова». В 1928 та 1957 роках тут збудували ще 2 будинки з навчальними приміщеннями й квартирою для директора школи.
Згодом приміщення відомої в окрузі лікарні було зруйноване, а от будинок школи добре зберігся та дбайливо доглядається нині, хоча й був у епіцентрі боїв влітку у 1941 та навесні 1944 рр., і тут розміщувалися вояки з німецького окупаційного війська та з відступаючої за ними кінної бригади озлоблених і жорстоких донських казаков-колаборантів, які залишили по собі у Гречанах недобру славу - тероризували місцевих жителів, безжалісно шмагали нагайками хлопчаків у колгоспній стайні за дитячі пустощі та спалили для своїх потреб шкільний паркан довжиною майже 0,4 км (дубові дошки товщиною 50 мм і висотою 2 метри). На місцях колишніх окопів та артилерійських позицій ще з післявоєнних років нині росте старий плодовий сад і розміщені учнівські навчально-дослідні земельні ділянки, за якими доглядають юннати.
Сьогодні цей будинок часто називають «школа юннатів», адже після закриття загальноосвітньої 8-річної школи № 12 м. Хмельницького, тут з 1976 року в її приміщеннях та на земельній ділянці розмістилася обласна станція юних натуралістів, яку в 1992 році реорганізували в обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді.
Варто відмітити, що поряд з успішною лікарською практикою, доктор С.М.Полозов, ім’я якого в той час уже стало добре відоме в місті й повіті, вів широку громадську діяльність: до Лютневої революції - в Земстві, в період Першої світової війни - в земському союзі, організовуючи навчання медсестер на базі лікарні і санітарну службу для Південно-Західного фронту, а після революції - на виборних посадах в системі охорони здоров’я. Виїхати ж за кордон після революції йому не дали самі проскурівчани, які зуміли вмовити його зостатися в місті разом зі своєю сім’єю.
В лютому 1919 року, під час сумнозвісного Проскурівського погрому і жорстоких убивств єврейських сімей, в домі й лікарні доктора Полозова рятувались багато місцевих жителів, а сам Сергій Миколайович прямо на вулиці надавав першу медичну допомогу пораненим і відвозив їх у лікарню.
Після утвердження в Проскурові більшовицької Радянської влади, Сергія Миколайовича Полозова призначили першим завідуючим лікувальною частиною Проскурівського повітового відділу охорони здоров’я. Він же став ще й організатором і завідуючим відділення з лікування хвороб очей, вух, горла і носа при Проскурівській міжрайонній лікарні.
Влітку 1936 року доктор С.М.Полозов організував пересувну бригаду лікарів для боротьби з трахомою и риносклеромою - хворобами очей, що були справжнім «бичом» для сільського населення. За два наступних роки ця бригада, очолювана Сергієм Миколайовичем, об’їздила всі райони Проскурівского округу. 25 липня 1937 року про неї написала «Правда» - центральна газета Радянського Союзу. В публікації згадувалось, що лише за один день у містечку Ярмолинцях лікарі прийняли 370 хворих, які приїхали з різних сіл. А тижнем раніше, в містечку Красилові, пацієнтів було майже 700!
Не важко й порахувати та визначити, що за весь цей час доктор С.М.Полозов і його колеги надали допомогу десяткам тисяч пацієнтів, а самовіддану працю їх колективу мала б гідно оцінити більшовицька влада.
15 грудня 1937 року, заледве переступивши 60-літній рубіж життя, Сергій Миколайович Полозов скінчався від інфаркту. Тепер важко встановити, що ж за обставини, чому, хто і як довели його до такого стану та вкоротили віку. В цей час в Країні Рад лютував Великий терор ленінців-сталіністів, що не оминув гречанських мазурів і заможних родин, окремим представникам яких вдалось вижити. Безневинних людей заарештовували й засилали в Казахстан і Сибір, «зачищаючи» тили Червоної Армії перед нападом СРСР на Польщу.
Згідно зі спогадами корінних жителів, знаменитого доктора, якого так безмежно поважали й любили всі без винятку, вийшов хоронити увесь Проскурів. В той день місто буквально обезлюдніло, а його населення, прощаючись з дорогою їм людиною, заполонило весь шлях, де проходила похоронна процесія, що простягалася до його могили аж із-за мосту від Гречан, нинішніми вулицями Кам’янецькою та Проскурівського підпілля. Незважаючи на велику віддаль, домовину з тілом покійного доктора люди несли на руках від його будинку, з Гречан до самого кладовища, де він навіки упокоївся серед інших поважних лікарів-проскурівчан.
Сьогодні могилу Сергія Миколайовича Полозова з його ім’ям, висіченим без зазначення дат життя на білій мармуровій надмогильній плиті, зовсім нескладно знайти на центральній алеї Старого кладовища міста Хмельницького поряд з красивими надгробними пам’ятниками командира 12-ї артилерійської бригади генерал-майора Аркадія Івановича Картамишева та проскурівських лікарів. Могутній платан із колючим дротом, давно врослим у його стовбур, що був колись і чомусь опутаний цим дротом вище коріння, виріс поряд з могилою. Він підіймав і перевертав своїм коренем мармурову надмогильну плиту. Нещодавно це дерево зрізали.
Десятиліттями ім’я доктора-офтальмолога Сергія Миколайовича Полозова шанується й пам’ятається в середовищі хмельницьких лікарів, а пацієнти з таким прізвищем часто відчували до себе особливу увагу в лікарнях міста.
До цього часу його ім’я, людяність і любов до дітей, зі щирою повагою часто згадують гречанські мазурі та педагоги-натуралісти «школи юннатів», які тут навчають дітей і зберігають будинок, збудованої ним школи та родючу землю, що їй належить, як безцінний спадок і пам’ять про його світле ім’я. В даний час міською владою і пам’яткоохоронцями розглядається питання про внесення цього шкільного будинку до переліку пам’яток історії і культури.
З часом, на жаль, нові покоління хмельницьких міщан дещо призабули ім’я доктора С.М.Полозова. Однак, воно уже назавжди вписане золотими буквами в історію міста Хмельницького та медицини нашого краю. Можливо, що було б справедливо назвати славним ім’ям знаменитого доктора одну з міських лікарняних установ чи вулиць.

За спогадами окремих старожилів селища Гречани і матеріалами сайту:
http://www.proskurov.info/about/information/history/959-2008-11-20-07-40-15 .


За матеріалами Хмельницького ОЕНЦУМ.

Поважний гостю, Ви знаходитесь на сайті як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або ж зайти на сайт під своїм логіном.

Схожі новини:
  • Юннати і школярі Хмельниччини - серед переможців фіналу Всеукраїнської трудової акції «Юннатівський зеленбуд»
  • ХОЕНЦУМу - 65
  • Х ОБЛАСНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ ЮННАТІВ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ
  • МЕНЮ сайту

    Головна сторінка
    Акція "Маки пам'яті"
    Електронна версія "Майбуття"
    Журнал "Педагогічний вісник"
    Нам повідомляють
    Інформаційні повідомлення
    Вчимося жити разом (ВЖР)
    Творча скарбничка
    Науково-методичні праці працівників ХОІППО
    Бібліотечна справа
    Виставки бібліотеки ХОІППО
    Літні мовні табори
    Англійська мова
    Німецька мова
    Польська мова
    Астрономія
    Біологія
    Всесвітня історія
    Географія
    Дошкільна освіта
    Екологія
    Економіка
    Етика
    Інформатика (програмування) та ІКТ
    Історія України
    Креслення
    Математика
    Художньо-естетична освіта
    Здоров'язберігаючі технології
    Початкова освіта (1-4 кл)
    Правознавство
    Природознавство
    Психологія
    Педагогіка
    Російська мова
    Світова література
    Трудове навчання
    Українська мова та література
    Фізика
    Фізична культура
    Французька мова
    Хімія
    Художня культура
    Управління освітою
    Виховна робота
    Інклюзивна освіта, ПМПК (індивідуальне навчання)
    Тарас Шевченко - 200!

    Для збільшення розміру тексту натисніть одночасно кнопки "CTRL" та "+" на клавіатурі


    Панель керування

    Логін
    Пароль

    Календар

    «    Березень 2024    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Голосування


    Теги

    Наша адреса:


    29027, м. Хмельницький
    вул. Озерна, 14,
    каб 101 (1 поврех)
    E-mail:
    hoippo@ukr.net
    visnykhm@i.ua
    majbuttya@gmail.com