   ЮННАТИ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ: Знаменитий проскурівський доктор-офтальмолог Сергій Миколайович Полозов, нащадки родини адмірала П.С. Нахімова та «школа юннатів» у місті Хмельницькому
В місті Хмельницькому, на розі вулиці Декабристів та провулку Шкільний, що в мікрорайоні Гречани, потопає серед мальовничої зелені дерев, декоративних кущів і квітів красивий столітній будинок, який місцеві жителі називають «школою юннатів» або «школа доктора Полозова». Тут знаходиться профільний заклад позашкільної освіти краю - Хмельницький обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді, до якого дружно збігаються навчатися, працювати і відпочивати від шкільного навчання дітлахи й учнівська молодь з навколишніх шкіл і осель мікрорайону, а педагоги та науковці краю, України і зарубіжних країн часто збираються тут на свої різноманітні науково-освітні форуми. Детальніше про заклад можна довідатись на його сайті за посиланням: http://hoencum.km.ua/?page_id=57.
Згідно з рішенням виконкому Хмельницької обласної Ради від 14 жовтня 1976 року № 280 та завдяки особистому наполегливому втручанню й авторитетним клопотанням в облвно, міських і обласних партійних та радянських органах влади Любові Петрівни Манорик, директора Української республіканської СЮН у ті роки, Хмельницька обласна станція юннатів отримала колишнє приміщення й земельну ділянку Хмельницької восьмирічної школи № 12 в мікрорайоні Гречани (4 будинки), яку незадовго до цього було закрито і її 3 навчальні корпуси стояли безлюдними, а територія - заростала бур’янами й чагарниками. З приходом сюди натуралістів усе змінилось і це місце стало квітучою окрасою міста.
Центральний корпус школи, де юннатівський заклад спочатку розмістився як обласна станція юннатів, а з 1992 року вже як Хмельницький обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді - розміщується і в нинішній час, збудований для гречанських дітей ще напередодні першої світової війни на території власного панського маєтку місцевим поміщиком Сергієм Ніловичем Нахімовим і його зятем Сергієм Миколайовичем Полозовим - знаменитим проскурівським лікарем-офтальмологом.
Їх імена, а особливо ім’я доктора, добре знані серед місцевих жителів і незважаючи на час завжди згадуються ними з почуттям глибокої поваги.
Крім будівництва в Гречанах лікарні, в 1912 році родина Нахімових і Полозових збудувала красиву простору школу, виділивши під її територію 2,5 га землі з маєтку родини Нахімових, завдяки чому місцеве населення отримало можливість фахово лікуватись, а діти - навчатись у школі, яку з часом стали називати панською і «школа доктора Полозова».
Згодом, приміщення відомої в окрузі лікарні було зруйноване, а от будинок школи добре зберігся та дбайливо доглядається нині, хоча й був у епіцентрі оборонних боїв влітку у 1941 р. та під час наступу радянських військ навесні 1944 р.
В 1928 та 1957 роках тут збудували ще 2 будинки з навчальними приміщеннями й квартирою для директора школи, які в 2008-2011 рр. разом із центральним корпусом були капітально відремонтовані і сьогодні утримуються в гарному стані й використовуються для навчання дітей, методичної та науково-педагогічної роботи.
Під час Другої світової війни поблизу школи розміщували свої вогневі позиції солдати-зенітники з німецького окупаційного війська, окремі з яких побували тут ще в 1918 році й деякий час також квартирували у Гречанах, по доброму запам’ятали місцевих жителів та приязно ставились до них. Коли ж сталось так, що гречанські дітлахи проникли через вікно в школу і викололи Гітлеру очі на портреті, ці солдати швидко знайшли новий і замінили ним, понівечений юними диверсантами, портрет фюрера та взяли під свій захист директора від кари гестапівців. Розлючений німецький комендант, у дружини якого дев’ятирічний мазур Ецько (Едвард) поцупив довгу золоту ланцюжку і порізав її кліщами й поділився нею з друзями - пастухами корів, погрожував його матері пістолетом за крадіжку, але побачивши переляканий вигляд обличчя, опухлого від сліз та кропиви малого бешкетника, і дізнавшись про долю сімейної золотої прикраси, заховав у кобуру свого пістолета й ошелешено розвів руками, сердито помахав Ецьку пальцем та посоромив його за вчинок.
В 1944 році в класні кімнати школи вселилися разом зі своїми кіньми й вояки з відступаючої слідом за німцями козачої кінної бригади, які голослівно вважали себе також арійцями. Ці озлоблені і жорстокі донські казаки-колаборанти, які залишили по собі у Гречанах недобру славу, тероризували місцевих жителів, безжалісно шмагали нагайками хлопчаків у колгоспній стайні за дитячі пустощі, зробили зі школи стайню та спалили для своїх потреб добротний шкільний паркан довжиною майже 0,4 км (дубові дошки товщиною 50 мм і висотою 2 метри), споруджений ще поміщиком і доктором. Наостанок німецький танк, втікаючи з Гречан, навмисно розвернувся гусеницями на водорозбірній колонці з латунною помпою, якою місцеві жителі добували з підземного джерела воду з лікувальними властивостями.
Більше інформації за посиланням - Повна інфомація
За спогадами окремих старожилів селища Гречани і відомостями сайтів:
- http://samlib.ru/a/aristah_w_s/nnn.shtml ;
- http://www.proskurov.info/about/information/history/959-2008-11-20-07-40-15 ;
- http://roslavl2.narod.ru/Stati/biblioteca/16.html ;
- https://jewishkrasilov.org.ua/kbp/o-proskurovskix-pravednikax .
За матеріалами Хмельницького ОЕНЦУМ.
Поважний гостю, Ви знаходитесь на сайті як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або ж зайти на сайт під своїм логіном.
|
