Одна із улюблених справ масівецьких юних лісівників, учнівське лісництво яких добре відоме не лише на Хмельниччині, - колективна участь у заходах Всеукраїнської акції «День зустрічі птахів». До проведення Акції вони традиційно й систематично щороку долучаються і долучилися цього року ще на початку березня, маючи на увазі посилені вимоги протиепідемічного карантину. З метою надання допомоги перелітним птахам, які повертаються з далекого вирію, вони організували обладнання місць їх гніздування шляхом розвішування штучних гніздівель. Цьому заходу завжди передує напружена творча робота учнів у шкільній майстерні, якій сприяють місцеві лісівники. З матеріалів, наданих Прибузьким лісомисливським господарством, юні природоохоронці старанно майструють хатинки для пернатих друзів, а потім вишукують для них дерева й місця для розміщення. Одночасно їх наставниками досягається багатьох намічених результатів: працюючи, учні навчаються розрізняти види деревини за текстурою, застосовувати вимірювальні прилади, раціонально розмічати пиломатеріали, удосконалювати окомір, користуватись деревообробним інструментом. Для сільського хлопця, та й дівчини, навички володіння молотком та пилкою є життєво необхідними.
З приходом теплих весняних днів у наших лісах з'являються тендітні первістки оновленої землі – первоцвіти. Це безцінний дар природи, перша посмішка весни, прикраса лісів. Прогулянка на природу ранньої весни – просто спокуса. Руки так і тягнуться до квітів… Але не поспішайте рвати це чудо! Краще помилуйтеся ними в природі, а на згадку сфотографуйте чи замалюйте та створіть яскраві пізнавальні лепбуки, як це зробили учні 2-Б класу Кам’янець-Подільської ЗОШ №10, та дізнавайтесь багато нового, цікавого, корисного. Бережіть красу природи, весняні усмішки рідної землі!
Завідувачка шкільної бібліотеки Кам’янець-Подільської ЗОШ №10 Ольга Потапова
Важливим елементом екологічної освіти і виховання, формування екологічного світогляду та культури дітей і учнівської молоді, засвоєння ними нових знань про природу рідного краю та розуміння процесів і наслідків антропогенного впливу людини на довкілля, є навчальні екологічні стежки, створенням та практичним використанням яких, в освітніх цілях, опікуються вчителі закладів загальної середньої освіти і педагоги-натуралісти профільних позашкільних закладів. Розуміючи важливість екостежок для ведення еколого-натуралістичної роботи та виконуючи завдання пункту 1.4. ІІ розділу Плану комплексних заходів з екологічної освіти і виховання та формування екологічної культури дітей, учнівської та студентської молоді закладів освіти Хмельницької області на 2021-2025 роки, Хмельницький обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді нещодавно провів паспортизацію навчальних екологічних стежок закладів загальної середньої та позашкільної освіти Хмельниччини.
03 березня 2021 року Хмельницьким обласним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді спільно з науково-методичними працівниками Хмельницького національного університету та Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти проведено у форматі он-лайн з використанням платформи Google Meet обласний вебінар для працівників, відповідальних за позашкільну роботу структурних підрозділів з питань освіти органів місцевого самоврядування щодо організації та проведення в цьому році дослідницько-експериментальної і еколого-натуралістичної роботи в підвідомчих закладах освіти.
Цьогоріч виповнюється 140 років з того часу, як у старовинному наддністрянському селі Вільховець, одному із найдавніших поселень Поділля, у 1881 році був заснований заклад освіти - однокласне початкове народне училище, яке відомчо належало до Міністерства народної освіти Російської імперії. Навчання учнів цього народного училища тривало 4 роки, а клас ділився на 4 групи. Четверта (випускна) група складала екзамени. Писати і читати учнів навчав лише один вчитель. До цього окремих вільховецьких дітей навчав сільський дяк у власній хаті. Про те, як і чого вони навчалися, ми вже можемо лише здогадуватися. Однак, нині без підтверджуючих документів з польських архівів важко повірити в те, що до завоювання Російською імперією території Поділля та закріпачення місцевого населення і царських заборон на українську мову, у Вільхівці не було організовано освіти для дітей і тут постійно панувала неписьменність та морок безграмотності. Адже село Вільховець, перша писемна згадка про яке датується 1443 роком, впродовж віків мало свою церкву і населяли його ще з князівських часів багато корінних жителів - русів, а в період перебування села у складі Великого Князівства Литовського й Речі Посполитої в сільській громаді з’явилося багато жителів польського та єврейського походження, які тут надійно й навіки вкорінилися, не бідували та мали тісні стосунки з історичною батьківщиною і не могли не дбати про навчання власних дітей та отримання ними європейської освіти.
