RSS 2.0

Квітни, мово, солов'їна
Категорія: Творча скарбничка / Українська мова та література | Автор: Соколова Наталія | Переглядів: 788
Дата: 19-01-2015, 23:29
Свято української мови
«Квітни, мово, солов’їна »
Зал святково прикрашений в українському національному стилі.
Звучить урочиста українська музика. До залу входять ведуча, хлопець і дівчина в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику.
Дівчина
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопець
Гостей дорогих ми вітаємо
щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю
і миром!
Дівчина Шановні гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято україн¬ської мови.
Вчитель Ми не завжди пам'ятаємо про те, яке багатство є у кожного з нас, не завжди помічаємо його, не завжди ціну¬ємо. Але без нього ми не можемо жити. Це наша мова. Вона нам рідна, як мати і батько, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили пер¬ші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. І без неї немає нашого народу.
«Наша мова»
1.Тепла, як сонячна днина,
Добра, неначе весна,
Мова віків України,
Казка її чарівна. (двічі)
2. Мова – усміхнена квітка,
Радість весела дзвінка,
Гарна, як небо улітку,
Ніжна, як пісня струнка (Двічі)
3. Мова - джерельна криниця,
Райдужно-сонячний цвіт,
Це українська зірниця,
Що задаровує світ. (Двічі)
Дівчина. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, рідної оселі, з України, де ми народилися.
Хлопець. Україна — золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, пое¬тичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
Любі друзі! Хоч маленькі
Ми вже добре знаєм,
Що зовемось українці
Й українських предків маєм.
Батько мати, брат, сестричка
І всі інші члени роду,
Всі належать до одного
українського народу.

Бо родитись українцем –
Це велика честь і слава.
Рідний край свій полюбити –
найважливіша з усіх справа.
В нім пливуть глибокі ріки,
І шумлять краї безкраї.
Всі кохають до загину
Славну землю батьків своїх -
Свою рідну Україну.





Але, щоб цю землю свою
Міцно, щиро покохати,
Треба все її минуле добре вивчити, пізнати
На землі цій колись жили,
Як її грудьми своїми
Заступали, боронили.
Як невпинно працювали, і боролись всі завзято,
Щоб їх люба Україна
Була дужа і багата.
Хай не буде ні одної
Української дитини,
Щоб не вміла розказати
про минуле України.

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені, малому, крила,
Та як же не любить мені тебе!

Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла!


Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю! -

Україна моя починається там,
де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов'їна,
Не кінчається Україна.
Пісня «Україно моя»
Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина.
Степом котиться
диво-луна

Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що як тато і мама одна

Я є українка!
Всім говорю сміло:
Любити свій нарід,
То є святе діло.
Все по-українські буду говорити.
Лиш по українські
Господа молити.
Хоч і чужі мови
Буду колись знати,
Та рідну найбільше
Буду шанувати.
І мову, і віру,
І рідні звичаї.
Бо все, що нам рідне
Серденько кохає
(Під звук музики «Козаки йдуть» входить група хлопців одягнутих в козацькі костюми)
Дівчинка. Хто ви такі?
Хлопчик. Українці зроду!
Дівчинка. Пощо живете?
Хлопчик. Для народу!
Дівчинка. Який знак ваш?
Хлопчик. Лев в блакиті!
Дівчинка. Любите нарід свій?
Хлопчик. Над все на світі!
Дівчинка. Не покинете?
Хлопчик. Радше згинем!
Дівчинка. А в що вірете?
Хлопчик. В Україну!

Як спитають мене Люди,
Хто я, тоді скажу їм:
Що я українець щирий,
Український в мене дім!
І для України в мене
Серце із любові б»є,
Я за Україну
Віддам все життя своє
Люблю землю українську
Усім серцем, з усіх сил.
Ми українці – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх – Україна.
Пісня «За Україну»

Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш.

Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік!

Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!

Ми є діти Українські ,
Хлопці і дівчата.
Рідний край наш Україна,
Красна і багата.
Рідне небо, ясне сонце,
Місяць, зорі срібні,
Рідний нарід – українці,
Всі до нас подібні.
Рідна віра – свята Трійця
І Пречиста Мати.
Рідна мова – нею вчились
Бога прославляти.
Присягаєм: рідну віру
Завжди визнавати -
По-вкраїнські говорити,
Молитись, співати.

Як ріка вгору не піде,
Як сонце не згасне,
Так ми того не забудем,
Що рідне, що власне.
Що нам рідне, те нам буде.
І красне і гоже,
Присягаєм, то так буде.
Поможи нам, Боже!


Наперед виходять учні-читці, читають «Молитву до мови».( під дзвін церковних дзвонів)
1 -й учень. Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
2-й учень. Мово! Мудра берегине, що не дає згаснути зем¬ному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу!
3-й учень. Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог любов, і Бог віра, і Бог надія!
4-й учень. Мово наша! Звонкова кринице на середохрес¬ній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому ти й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому ти й ласкава така.
Пісня Молитва за Україну
1. Боже великий, Боже єдиний
Рідну Вкраїну благослови
Всі свої ласки і всі щедроти
На нашу землю Отче зверни
Приспів
Ми ще маленькі і слабосилі
Ти нам відвагу і силу дай.
Щоб ми уміли кожну хвилину,
В житті радіти за рідний край. (2 рази)
2. Боже великий, Боже всесильний.
Дай нам здійснити мрії свої.
Дай нам терпіння, все пережити.
Рідну країну й нас захисти.
Приспів.
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,
Котрую учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.

Не посмій забути
маминої мови.
Нею квітне поле
І гудуть діброви
Можеш призабути
запах рути-м’яти,
Але рідну мову
мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати
голосу діброви,
Та не смій зректися
маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
наче вишня пізня.

Вчитель. Від сивої давнини і до наших днів у радості і горі з нами українській рушник – невід’ємна частина нашої культури. Його можна порівняти з українською піснею. Без рушника, як і без пісні, неможливі веселі і теплі родинні свята. В Україні поширений звичай хлібом і сіллю на рушнику стрічати гостей, рушником накривали стіл на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. Він і нині символізує чистоту почуттів, глибину любові до своїх дітей. Хай символ цей завжди буде в нашій хаті як ознака великої любові та незрадливості.
(Входять дівчатка з рушниками)
Рушник матусі, наче сяйво днини,
Через життя дорогою проліг.

Своїм манливим кетягом калини
Веде мене на батьківській поріг.

Бо там цілющі, мов без дна, криниці,
З яких ми брали силу і снагу.

Дитинство наше із крилом жар-птиці
Любити вчились землю дорогу.

Хоч мами не збиралися нікуди,
Та ми летіли з рідного гнізда.
Лишались там найближчі серцю люди,
Пахучий мед із хлібом і вода.

А нам рушник, як долю - у торбину,
Щоб ми жили із крилами зорі,
І берегти у серці Батьківщину,
І не лишали батьківській поріг.

Танець «Ой рушник, рушничок»

Рідна віра, рідна мова,
Рідний край наш над усе!
Щоб про це ми не забули
Ні на хвилю, ні на мить,
Хай Господь святий із неба
Нас малих благословить

Ой вдягнуся у неділю
У вишивану сорочку,
У червону спідничку
І в корали на шнурочку.
Заплету я свої коли
І візьму віночок з рути,
Ще васильком заквітчаюсь,
Чи від мене кращій бути?
А на нозі чоботята
Червоненькі, сап’янові!

У неділю коло церкви
розквітають квіти –
Ні, не квіти – то маленькі
Українські діти.
Дівчаточка, мов зозульки,
Очі – як волошки –
Білявії, русявії.
Чорнявії трошки.
Сорочки вишивані,
Устави і дуди.
Обшиваночки бузком цвітуть,
А маками груди.

А хлопчики, мов, соколи, -
Горять поясочки –
гарасівки повівають
З обшивок сорочки
Всміхається ясне сонце
З високого неба:
Гарні діти, добрі діти,
Таких нам і треба!
Гарні діти, добрі діти,
Нічого сказати!
Буде нами втішатися
Україна-мати

З українських діточок
Невеликий наш гурток.
Сходимося тут щодень
Для забави, співанок.
Для потіхи і науки,
Пізнавати різні штуки:
Як до маршу всім ходити,
гарно вірші говорити.

Як вдягатись, мити, їсти,
І при людях чемно сісти.
Уклонитись, привітати
і на огляд струнко стати
Вчитель. Українці – веселі люди. Ще наші пращури любили, та і ми зараз любимо веселі ігри, співи і танці. Багатий традиціями український народ, виховує своїх дітей у любові до рідного краю. Зараз ми хочемо побавитись в ігри. Вони веселі і цікаві.
Інсценізація гри-танцю «Вишні-черешні»

Вишні –черешні розвиваються,
синє озеро розливається. (двічі)

Ясне сонечко усміхається,
Жито силоньки набирається. (двічі)

Через тин вишня похилилася,
Дві подруженьки посварилися. (двічі)

Тобі яблуко, мені грушечка,
Не сварімося моя душечко. (двічі)

Тобі яблучко, мені зерняток,
Не сварімося моє серденько. (двічі)
(1 група дітей інсценізує сварку)
1.От скажу тобі байку:
Курив пес файку
На довгім цібушку
та спалив собі вушко.
2.Де ж те вушко?
1. На столі лежало
2.А де той стіл?
1. Вогонь спалив.
2. А де той вогонь?
1. Вода загасила.
2. А де та вода?
1. Горобчики випили?
2. Де ті горобчики?
1. На дереві сиділи.
2. Де те дерево?
1. Баба спалила
2. А де ж та баба?
1. Вилізла на граба.
граб тріщить
баба пищить.
дід тягне за вухо
«Ходи сюди старухо!»
2.група дітей (продовжують інсценізувати сварку)
1. Юрко-бурко
Розлив молоко!
Його мати ложкою,
А він дрига ножкою!

2. Ой Микито, Микито,
Виганяв воли на жито,
А сам пішов до хати
Вареники вплітати

(всі діти склавши руки на грудях, відвертаються одне від одного)

Вибігає дівчинка.
Та не сваріться.
Та й помиріться.
Всі разом . А як?
ДІВЧИНКА.А ось так!

Мир миром,
Пироги з сиром,
Вареники в маслі,
Ми – дружечки – красні!

Ми всі діти українські,
українській славний рід,
Дбаймо, щоб про нас маленьких
Добра слава йшла у світ.
Дбаймо, щоб про той скарб любові,
Що нам Бог в серця вселив,
Рідну землю й рідний нарід
Прикрасив і збагатив.
Свої здібності і сили
Розвиваймо раз у раз,
Щоб народу була втіха
І щоб користь була з нас.

Будьмо пильні у науці,
Будьмо чесні у ділах,
Будьмо смілі та відважні
І не думає про страх.
Все, що рідне, хай нам буде
Найдорожче і святе.

Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина –
Щебече соловейком на весь світ.

Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна –
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.

Моя земля – це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене,
І підняли мене, немовби птицю,
Під склепіння неба тихе і ясне.

Ми українці – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх – Україна.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Що на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мовоньку покохали.
(Діти виходять організовано стають на перед сцени по двоє)
Вчитель.
Вже скінчилось свято,
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Всі діти разом: Щастя, миру і добра!
Пісня «Веселкова» (Підспівує весь зал)

Веселкова пісня
Про калину пісня лине,
До неба злітає.
Гей, родино, Україно
Веселкою грає.
Синє небо обіймає
Золоті роздоли.
Нас чекає, зустрічає
Веселкова доля
Приспів:
Хай у кожному серці,
Наче сонячна мрія,
Заспіває веселка.
На добро і надію!

Понад світом-дивоцтвітом
Веселка іскриться.
Будем дбати, шанувати
Прадавні криниці.
Ярославові поради,
Кобзареве слово,
Честь козацької громади,
Солов’їну мову.

Поважний гостю, Ви знаходитесь на сайті як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або ж зайти на сайт під своїм логіном.

Схожі новини:
  • Свято калити або Андріївські вечорниці
  • Виховний захід "Хліб усьому голова"
  • Ми тебе пам'ятаєм, Тарасе!
  • Краса і чарівність Шевченкового слова у Городоцькій гімназії
  • Родинне свято. Грицівська загальноосвітня школа Шепетівського району
  • МЕНЮ сайту

    Головна сторінка
    Акція "Маки пам'яті"
    Електронна версія "Майбуття"
    Журнал "Педагогічний вісник"
    Нам повідомляють
    Інформаційні повідомлення
    Вчимося жити разом (ВЖР)
    Всеукраїнський соціальний проект "КОЛОСОК"
    Творча скарбничка
    Науково-методичні праці працівників ХОІППО
    Бібліотечна справа
    Літні мовні табори
    Англійська мова
    Німецька мова
    Польська мова
    Астрономія
    Біологія
    Всесвітня історія
    Географія
    Дошкільна освіта
    Екологія
    Економіка
    Етика
    Інформатика (програмування) та ІКТ
    Історія України
    Креслення
    Математика
    Художньо-естетична освіта
    Здоров'язберігаючі технології
    Початкова освіта (1-4 кл)
    Правознавство
    Природознавство
    Психологія
    Педагогіка
    Російська мова
    Світова література
    Трудове навчання
    Українська мова та література
    Фізика
    Фізична культура
    Французька мова
    Хімія
    Художня культура
    Управління освітою
    Виховна робота
    Інклюзивна освіта, ПМПК (індивідуальне навчання)
    Тарас Шевченко - 200!

    Для збільшення розміру тексту натисніть одночасно кнопки "CTRL" та "+" на клавіатурі


    Панель керування

    Логін
    Пароль

    Календар

    «    Январь 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031 

    Голосування


    Наша адреса:


    29027, м. Хмельницький
    вул. Озерна, 14,
    каб 101 (1 поврех)
    E-mail:
    hoippo@ukr.net
    visnykhm@i.ua
    majbuttya@gmail.com