Як пояснити дітям, що відбувається навколо, не лякаючи, але залишаючись чесними? На Суспільному створено цикл аудіоісторій нового часу — «Хоробрі казки» для українських дітей та їхніх батьків. 12 пізнавально-розважальних аудіоказок, які озвучуватимуть українські артисти, військові, митці, народні улюбленці, публікуватимуть на телеграм-каналі Суспільне Казки та ютуб-каналі «Бробакс». Казки нового часу — це терапевтичні історії спільного досвіду українських родин, які правдиво, але делікатно пояснюватимуть дітям нові реалії, що наскрізно присутні в цікавих оповідях зі щасливими завершеннями. Концепти 12 тем, які лягли в основу казок — розлука, підтримка, доброта, дружба, солідарність, втрата, віра в спільну перемогу та інші. Їх пропрацьовували на нетравматичність з авторкою текстів Іриною Виговською, психологинею Маріанною Новаковською та соціологинею Вікторією Бриндзою. Ілюстрації Георгія Сагітова дають простір для уяви кожного, хто слухає казки, асоціативність дозволяє домислити, дофантазувати. Більше за покликанням: https://rv.suspilne.media/articles/18360
Щороку 11 січня в світі відзначається приємне свято – Міжнародний день «Дякую». Щодня люди вимовляють слово «дякую» мільйони разів, але чи замислюються вони про те, як це слово з’явилося в нашій мові, що означає і наскільки потужну енергетику має? Вперше вислів «дякую» зафіксували у словнику-розмовнику, виданому в Парижі у 1586 р. Міжнародний день «дякую» у багатьох країнах святкують із великим розмахом, проводячи ярмарки, влаштовуючи освітні акції, конкурси й безліч інших розважальних заходів. Часто в поспіху ми забуваємо сказати це слово, а воно є надзвичайно потрібним. За допомогою «дякую» можна не лише висловити вдячність до всіх, хто робить наше життя кращим та щасливішим, але й продемонструвати свою вихованість та гарні манери. Деякі люди дякують просто через службовий обов’язок, а не за порухом душі. Та всього одне щире «дякую» може змінити дуже багато – взаємини стають теплішими, а світ навкруги – добрішим. Адже причин для вдячності насправді дуже багато. Всесвітній день «дякую» покликаний нагадати людям про цінність хороших манер, заснований за ініціативи миротворчих спільнот ЮНЕСКО та ООН. «Дякую» – одне з найбільш уживаних слів у міжнародній лексиці. Воно вказане в усіх туристичних розмовниках.
3 грудня 2022 року виповнюється 300 років з дня народження Григорія Сковороди – видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, педагога. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 04. 11. 2020 року № 973–ІХ «Про відзначення 300-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди», фахівцями Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського підготовлено виставку-презентацію «Педагогічна спадщина Григорія Сковороди». У ній представлено матеріали, присвячені дослідженню життя та творчої, зокрема педагогічної, спадщини видатного українця.
З 01 по 31 жовтня 2022 року відбувся Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек під гаслом «В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи», до якого були залучені педагогічні та бібліотечні працівники закладів загальної середньої освіти Хмельницької області. До інституту надійшло понад 150 матеріалів учасників обласного етапу, що продемонстрували високий фаховий рівень авторів, використання ними інноваційних форм і методів роботи, а також високий рівень освітньої та інформаційної компетентності здобувачів освіти щодо національно-патріотичного виховання. Більшість поданих робіт актуальні за тематикою, змістовні, оригінальні і демонструють творчий підхід до розкриття теми, мають практичну спрямованість.
Сковорода – автор багатьох афоризмів і цитат, відомих нам ще зі школи. Його глибокі погляди та мудрі поради не втрачають своєї актуальності навіть крізь століття. До 300-річчя від дня народження українського генія пропонуємо відеоролик крилатих висловів та цитат Григорія Сковороди про щастя, любов і правила життя, що варто пам’ятати.
Великі люди – від землі, з народного кореня. Це – геніальні особистості, генії, що латиною означає «дух». У давньоримській міфології дух – покровитель, пізніше – добрий дух. А з часом – людина, якій притаманна в найвищій мірі обдарованість або талант. Біографію Григорія Савича Сковороди, буквально, складають самі цікаві факти. Щоправда, якщо говорити з наукової точки зору, точної дати народження письменника встановити дослідникам так і не вдалося. Хоча озвучують 3 грудня 1722 року, та стверджувати з повною упевненістю, що це саме та славнозвісна дата, коли український народ отримав великого мислителя, філософа, письменника, музиканта та мандрівника, не можна. Річ у тому, що вона була встановлена аж за дві сотні років опісля. Єдиним джерелом, що може це підтвердити, є лист Г. Сковороди до друга, Михайла Ковалинського, у якому він розповідає про те, як відбувалося святкування його дня народження. Такі непересічні постаті як Сковорода знаменують собою історію краю та нації. «Отож, без мандрівного філософа, байкаря, поета й перекладача Григорія Савича Сковороди нема ні славетних Чорнух, ні Полтавщини, ні України взагалі. Та не тільки полтавське село виплекало генія, а й він визначив долю своєї батьківщини» («Наш першорозум. Григорій Сковорода на портреті і в житті». Стадниченко В., Шудря М.). Образ Григорія Сковороди оточений переказами та легендами, які з вуст в уста передавалися десятками років. За словами його сучасників, він завжди мав при собі Біблію, записники з творами та думками, а також сопілку (флейту). Мандруючи, він спинявся у добрих людей, які приймали його не за гроші, а для того, щоби послухати. Він розповідав про інші міста та країни, про слово Боже та про науку, а ще по-дружньому підказував та давав практичні поради для життя.
